Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2699
Творів: 51653
Рецензій: 96053

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 40312, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.86.30')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Сатира й гумор

Версія походження Кощія Безсмертного

© Михайло Нечитайло, 17-02-2015
Ох, давно, в часи казкові,
У ялиновім бору,
Мешкала Яга сердита
Із собою не в миру.

Мала ж двісті літ від роду,
У соку якраз була,
Та псувала бабі вроду
Пика зморщена і зла.

Триголовий Змій-Горинич
Що вже був за ловелас,
А тікав мерщій від баби,
Ще й хрестився раз-по-раз.

А Яга  - жагуча жінка,
Плоть є плоть, хоч то і гріх,
Мати мріяла коханця,
Щоб голубив, як усіх.

Тут, як саме в хтивих думах
Борсався нечистий ліс,
Чорт Царевича-Івана
По гриби у бір приніс.

Тож Яга зомліла зразу,
Затрусилася уся,
За коханця захотіла
Мати цього молодця.

Враз Царевича догнала
І, бажанням повна вщерть…
- Вибирай, - сказала, - хлопче,
Ніч зі мною, а чи смерть.

Глянув парубок на бабу,
Мов кислицю з’їв, скрививсь,
Мовив: - Як із вами спати,
Краще був би не родивсь.

Убивайте, дідько з вами,
Краще смерть, ніж ніч така. –
Та й загнув, убитий горем,
Наостанку матюка.

Схаменулась баба раптом,
Де коханця ще знайти,
Як такого козарлюгу
Та зі світу геть звести.

- Не спіши, - сказала Йвану, -
Ти ж не баба, а козак,
Хлопче, ми давай угоду,
Трошечки складем не так.

Загадаю я загадку,
Відгадаєш – сто ночей
Ти мені даруєш, хлопче;
А як ні – йдеш геть з очей.

Тут Іван подумав трохи.
- Згода, - радісно сказав, -
Не родився ще той дурень,
Щоб це горе розгадав.

- От скажи, - мовляє баба, -
Що воно ото за птах
У дворі з півнями ходить
І кричить їм – кудкудах?

Ще скажу, щоб ти не збився,
Літер в назві птаха п’ять,
«Кур» - три перших, «ка» - останні,
Ну ж бо, зможеш відгадать?

Тут Царевич усміхнувся,
Рученьки потер, хитрун,
- Птах отой, - промовив радо, -
Не інакше, як цвіркун.

Сплеснула Яга руками:
- Боже милий мій, святий,
Угадав же, угадав же,
Шибеник ти отакий!

Кажуть, у бору дрімучім,
Після ста нічних подій,
І з’явивсь у світі цьому
Знаний по казках Кощій.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ver, 18-02-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.030625104904175 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати