Потомкам Єви і Адама,
Одну на всіх Бог Землю дав,
Щоб , будь ти Путін чи Обама,
Беріг її, любив і дбав!
Чи Дія Вол жадобу дАла,
Чи яка інша Сата На,
Та на творіння Сави Офа
Потворна Жаба зазіхла.
Війна Землі наносить рани,
В еліту пнеться всякий Хам,
Мовляв, я кращий, я обрАний,
Всі інші – черви, ниций хлам!
Люд України зАвжди мирний,
Що працював, кохав, ростив...
Для хижака це «шмат» був жирний,
Рабів щоб звідси він робив.
Щоб боронити землю й спокій,
Цей люд братів собі обрав,
І вже три сотні з «гаком» років
Від того «братства» потерпав.
Прийшли «брати» до нас в гостину,
А запрягли нас як волів,
Мовляв, працюйте, гніть ви спину,
Бо старший Я серед братів!
Та час від часу Кармелюки
Лишали рало й брали меч,
Щоби не тиснуть «братню» руку –
Гніт осоружний зняти з плеч!
Всім «старший» брат кував кайдани,
Гнав в «соловки», Сибір, Таймир,
Ростив свої бандитські клани,
З усіх трибун кричав про мир!
Та ось розпалася держава,
Імперська влада що звела,
І Україна вільна стала,
А зброю атомну здала!
«Брат», облизнувшись на «сестричку»,
Зітхнув, та сил поки не мав
Щоби ярмо, мов на теличці,
Як і раніше потримав.
Терпів «брат» більш ніж 20 років (!),
Та, врешті, лопнув той терпець
І «брат» , зібравши зграю жлобів,
Став все вертати нанівець.
«Колону п’яту» підключивши,
Він Крим без пострілу забрав,
Набрався сил і, відпочивши,
Палити Схід Вкраїни став.
Причина - руських там душили,
Бандери їли немовлят,
«Язык» там руський «опустили» -
Помститись треба їм стократ!
«Крымнаш» - слоганом став відомим,
Всі «лугандони» - вже святі,
Війну визвОльну ведуть дома –
«НоворосІя» ж навкруги!
Злетілись в зграю «сірі гуси»,
Вкраїну палять і бомблять –
«Вован» з трибун рече «туруси»:
- Повстанці мирні там шумлять!
Відпускники там, новорОси,
Нема, мов, руських там солдат!
Ще там чеченські патріоти,
Що хочуть мир для руських хат!
Давно вже техніка Росії
Плюндрує край наш без жалю:
І «буратіни», й «гради», й «буки»...,
Та, навіть, «мухи» в тім рою...
З-за спин жінок, дітей вже луплять,
Стріляють в техніку й людей,
Кричать, що й в Київ скоро вступлять,
Зметуть Украйну всю з очей.
А де ж «Гарантів» сяйва гало?!.
Де тих «Гарантів» міць плечей?!.
Всім зрозуміло: санкцій – мало!
Потрібна зброя, крім речей!
Та ще не скорена держава,
Козацький дух іще живе,
Й «Цар-лапоть» на багнетах ржавих,
Країна наша не прийме!
