Червоне зле сонце сіда за болотом,
І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
То чорна піхота, то чорна піхота
В цивільній одежі в останню атаку іде.
Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
Йде чорна піхота в останню атаку
З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.
Заплач, Україно. Заплач, Україно!
Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
Це розум твій гине! Це розум твій гине!
Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.
Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
Бо нікому буде довіку тебе боронить-
Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.
Іди помолися. Іди помолися!
Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
Це плата за вибір. За те, що здалися-
Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
рубрика: Лірика
дата поступления 10.01.2014
автор: Сокольник
