Все станеться так:
По заметах прийдуть посланці,
Щоб зняти закляття з віками таврованих істин.
І зрушиться лід на пробудженій ними ріці, –
І води очистять просякнуте скверною місто.
Знетямиться тиша:
По всьому ні сліз, ні страху,
Лиш віра в очах і любов у спокутному серці.
А спомин жахний про недавню годину лиху
Хіба що в легендах луною з-потойбіч озветься.
Сьогодні вночі ця епоха безгучно помре,
Як вигасло-жухлі у серпні нескошені стебла…
Риплять у раю перемерзлі суглоби дерев,
І стигма кривавить на сході просвітлого неба.
