на перехрестях давно уже випав сніг
Герда садила квіти мурликав холод
музика що тобі так ламає сміх
музика від якої нестерпно голо
всілась неначе білий голодний кіт
і розпалила місяць в воді по колу
сніжно упали ноти на передпліччя
танули у відтінках барвисто-чорних
спогад - він як тату не такий вже вічний
як перестиглий місяць - живе і тоне
нам залишились хвилини тобою лічені
й декілька сліз що ця музика врешті
зронить
