весняно-вівсяний запах - таємний злочин,
ув'язнено видноколи і передмістя,
небесний,
коханий
відчаю,
чого ж ти хочеш?
у мене для тебе тихі вільготні вісті
щоразу коли упаде на стиглі плечі
надмірно щільне сукно із твоїх дощів,
зволожуй
своїм
крилом
нашу порожнечу
читай мені упівголоса - се-ля-ві -
як спогад і сповідь розхристано впереміш
чигали над місяцем кроками суховинними
я бачила
як
манірно
верталась ніч
неначе сторінка у книзі - безладно вирвана.
торкнися своїх зап'ясть, що ти скажеш світові?
на запах тонких брошур із твоїх дощів
читай
мені
видноколами
й передмістями
читай, як колись літати ти так хотів.
