Осінь на згадку, щоб гадки не мати
про матадорів, про перуанців.
Декілька речень, речі із хати —
пози скульптурні, па не для танців.
Вивчення станцій і анотацій.
Хилиться небо, німби, і ніби
перам і пальцям хочеться праці:
літери з тіста хтось іще зліпить.
Є просвітління, є проживання.
Виживуть зліші, інші — для прози.
Чорне і біле.
Їжу зжували.
Той, хто не має, той і не просить.
Тиша тріпоче — чисті папери.
Пір’я хмарини достатньо для втілень
текстів і форм, де триматиме берег
цноту води, намагаючись пінить
вечір і віти — тихо і тихо.
Вікна журливі.
Нічого не каже
так несподівано виниклий вихор.
І неугавний, аж плачеться...
Майже...
