Ніхто не хотів помирати.
Далеко було до ранку.
Строчили по нас автомати,
Стріляли російські танки.
Вдивляємся в темінь хижу,
А там зачаївся ворог.
Він думав - ніхто не вижив
У цих поруйнованих горах.
Блищали зіницями вікна,
Кричали простреленим ротом,
Коли божевіллям облипла
Стріляла російська сволота,
Коли у шпиталі конала
Від болю маленька дитина,
В Росії далекій чекала
"Геройського" мама сина.
Навчився стріляли із "Града",
Як батько стріляв із "Катюші".
"- Не слушай, сынок, их, не нада,
Из ваты возьми, вот, беруши.
Зачем им теплое море,
Зачем вообще Украина?
Подумаешь, капелька горя...", -
Казала мама до сина.
І зазомбованій мамі
Синок не перечив ні слова,
Лежав із такими ж у ямі -
Росія синами готова
Стелити дорогу до пекла,
Вбивати дітей і старих.
А в нас - Україна не вмерла,
Допоки москаль не затих!
Оксана Яблонська (с)
24-25 січня 2015 р.
