Скелет аеропорту,
обгорілий,
обсмоктаний полум’ям
І гарячими новинами,
смердить війною.
Мчать до раю
душі кіборгів
по злітній смузі,
Закодовані навічно
останньою командою
Закріпитися
в небі
й тримати позиції.
Мчать до раю
і зависають
у циклі
Нескінченних повторів,
переселення вірусів
Із тих файлів,
які взяті ними під захист,
До тих файлів,
які ще слід звільнити
від інших вірусів.
Кожен вірус
лікує систему,
вважаючи себе антивірусом.
Код Бандери
жбурляє в смітник
вірус Сталіна,
Вірус Сталіна
вибухає в смітнику
і бомбить з летовищем
Наш логін
до небесних
маршрутів
майбутнього.
Люди, люди!
Як ви стали
кіборгами?
Чий це спам
люстрував вам голову
й серце
зафлудив?
Ви дивились футбол
(так, це тупо, та нешкідливо),
Потім
вам набрид воротар,
і ви встали і вийшли,
Щоб у власні ворота
забити гол всенародний,
Сподіваючись на контракт
з клубами вищої ліги.
Воротар,
вигнаний з поля
і навіть з летовища,
Драпонув
через дірку в паркані
в команду суперника,
І футбольне поле
стало полем бою,
Злітна смуга
перетворилася на лінію фронту
Вашої священної війни –
чи як її? –
антивірусної операції.
Хто з вас вірус,
а хто антивірус,
не знає ні чорт, ні Касперський,
Так ви схожі
і так скажено глючите,
коли вам це кажуть.
Бідні кіборги,
залиште
бойовим
космічним
робо-х..лам
той довбаний
покоцаний аеропорт,
З якого
тепер вже,
куди б вони не спробували злетіти –
все одно будуть, як і ви, у прольоті.
