Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45787
Рецензій: 89584

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поезії

Банальні думки про Батьківщину

© Михайло Нечитайло, 21-01-2015
Чом нещасна ти і бідна,
Україно незалежна,
На багатство чом безплідна
І на бідність чом безмежна?

Хто зробив тебе такою,
Хто обдер тебе, мов липку,
В хаті власній сиротою
Залишив, забравши й свитку?

Що за звірі рвані діри
В білім тілі вигризають,
І які такі вампіри
Всеньку крівцю висисають?

Чи ненависні ординці,
Чи з планет чужих гидота,
Чи підступнії чужинці,
Чи це чортова робота?

Хто? Скажи, промов – благаю –
Хто вони, оті призвідці?
І я плачу, я ридаю,
Ті призвідці – українці.

Всі ті владці-властолюбці,
Бранці й ідоли наживи,
Українці-самогубці,
Що шукають лиш поживи.

На все ж інше їм начхати,
Про все інше їм байдуже,
Ох, амбіцій в них багато,
Ну, а розуму – не дуже.

То ж бо неньку-Україну
І гризуть, мов кусень сала,
Порозвішувавши піну…
А їх ненька колисала,

А їх ненька доглядала,
Піднімала ж бо на ноги,
Їм, як наймит, слугувала,
Милість втративши у Бога.

Українці, українці,
Мій народе, будь народом,
Не тремти ж бо у колінцях,
А будь гідним неньки родом.

Щоб була завжди вродлива
Україна незалежна,
І багата, і щаслива,
І на дні свої безмежна.

Народи своїх героїв,
Не колишніх, сьогоденних,
Мирних, щирих, хай і воїв,  
Лиш на розум не злиденних.

Владців дай не властолюбців,
Не хабарників-злодіїв,
Не одних користолюбців,
І не дурнів-лиходіїв.

Дай коханих Україні
І закоханих у неї,
Щоби нині у руїні
Керували не плебеї,

Що Вітчизну за «капусту»
Продадуть і проміняють,
В котрих розуму не густо,
А душі, то й геть не мають.

Стань коханою, Вкраїно,
Кожним сущим українцем,
Всіх згуртуй в одну родину,
Розуму налий по вінця

В кожен мозок, в кожне серце,
Хай той розум буде з нами,
І не лиш у владнім герці,
А й трудах для неньки-мами.

Бо Украйна є велика,
Незборима і єдина,
Вік вона не буде дика
Отака, як бачим нині.

Сподіваймось, вірмо, знаймо,
Українцями ж родились,
Мрії ті в серцях плекаймо,
За які ще предки бились.

Ні, усе ми забуваєм,
Все розтринькуємо знову,
Гнобим неньку, зобиджаєм,
Нерозумні ми, панове.

Бо заради чи калитки,
А чи примх, дрібниць всіляких,
Обдираємо до нитки
Україну, лобуряки.

Так розсердишся, бувало,
Та й виховував щоднини,
Щоби, знай, не забували,
Ми ж бо - діти України.

О, прийди, прийди, годино,
Край клади оцій напрузі,
О, проснись, моя родино,
Схаменімось, милі друзі.

Годі пхати до калитки
Ледь не всеньку Україну,
Годі дерти з неї свитку
І селити у руїну.

Люди милі, оглянімось,
Ми ж уже в лайні по вуха,
Браття, сестри, схаменімось,
Ні, ніхто, ніхто не слуха.

Топчуть, аж вилазять очі,
Топчуть, хто що тільки може,
Ну, а хто топтать не хоче,
Той живе за духом Божим.

Без душі помре господар,
Котрий ще й не народився,
І у кріслі не володар,
Як без крісла він топився

У безпам’ятстві й зневірі,
Лиш бруньки пускав та піну…
Рідні діти – ось ті звірі,
Що терзають Україну.

Гірко правду промовляти,
Легше бавить думку лжею,
Важко зло в собі шукати,
Легше десь аж за межею.

Важко ворога побачить,
Перш за все в своїй персоні,
Дуже важко не пробачить,
Не лишити зло в законі.

Тож, на кого б не кивали,
Мов, наносить сміття в хату,
Як самі не прибирали,
То нема чого й кивати.

Ми ж прибрати незугарні,
Мов зібрались жити нині,
З шантрапою в буцегарні,
А не з ненькою в хатині.

Мов зійшлись ми від безділля
Потовкти у ступі воду,
А справляти новосілля
В іншу всяк іде господу.

Забуваєм, що єдина
Найдорожча завжди хата,
Там, де мешкає родина,
Де тебе родила мати.

Чи ж знайти колись зумієм
Ми родину в цьому світі,
Чи колись ми зрозумієм,
Що одної неньки діти.

Себто всі брати по крові,
Всі – багаті ми чи бідні,
Повні злості чи любові,
Чи ми західні, чи східні,

В церкву чи костел вчащаєм,
Чи вельможі, чи каліки,
Всі, як неньку розтерзаєм,
Згинем в безвісті навіки.

Всі. О, поетичне слово,
Ти то зле, а то наївне,
То булат, то трухлі дрова,
То палке, то – жах! – безслівне.

Ти нещасне і ти бідне,
Ти багате і пихате,
Ти безсмертне і безслідне,
Ти ледаче і завзяте,

Ти усяке, як Вкраїна,
Як у ній всі сущі люди,
Ти хороми і руїни,
Ти ніде і ти повсюди.

О, слова, отрути діти,
Вами харкаєш, як кров’ю,
Та ви зроджені в цім світі
Не чим іншим, як любов’ю.

Чом нещасна ти і бідна,
Україно незалежна,
Чи на слово ти безплідна,
А на глупство, то безмежна?

Чи Господь не тим народом
Населив степи й Карпати,
Чи не тим народ той бродом
До заможної йде хати?

Ох, у кожного народу
Є на долі гори й ріки,
Болота і переходи,
Час творця і час базіки.

Все нам треба пережити,
Все пройти, усе спізнати,
Щоб цвісти, а не прогнити,
Щоб садити й не рубати.

Щоб, набивши гуль на лобі,
В усмішці ж однак зродитись,
І землі своїй в шанобі,
Низько-низько поклонитись.

Божа воля – книги поле,
І народ на ній, як слово,
Хай же творить свою долю
З віри, прагнення й любові.

Знайде віру – буде жити,
Буде прагнуть – буде мати,
Та любові, щоб творити,
Боже, дай йому у хату.

Дай же, Боже, як піїту,
Музи нашому народу,
І свого сягне він світу,
Бо міцного ж бо є роду.

І позбудеться Вкраїна
На землі руїн, недолі,
Бідності, безсилля, тліну,
І неволі, і сваволі.

Розростеться понад світом
Віковим могутнім дубом,
І її славетні діти
Рідну неньку приголублять.

Певен я, все добре буде,
То чому ж тоді ридаю,
Адже в нас прекрасні люди,
В цьому сумнівів не маю.

Наші люди працьовиті,
Тільки… Тільки… Як сказати?
Розучилися любити,
Не навчились керувати.

Чом нещасна ти і бідна,
Україно незалежна,
Чи то владці є безплідні,
Чи любов ще не належна?

                            1994 р.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Григорій Король, 21-01-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.98095011711121 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …