Ходить Надя по дохторах майже ціле літо, -
Довгий час чомусь в родині в них немає діток.
Вася - муж, як хмара, ходить. Є ж проблема, дійсно.
Купа грошей, нервів, ліків. І паперів, звісно.
Люди радять – їдь в столицю. Хай професор скаже.
В чому річ, у чім проблема? Врешт - життя покаже.
Та з села у Київ їде. Там дохтори ліпші.
Стос паперів їм привезла. Може, ті мудріші.
Лікар все оглянув добре: - Так буває часом.
Краще б ви прийшли обоє. З чоловіком разом.
Може, справа з чимось іншим. Тут не бачу лиха.
А який у Васі резус? – враз питає стиха.
Надя змовкла, зчервоніла. Щось собі гадає:
- Резус той слабенький трохи. Має те, що має.
Лікар їй: - Детальніш прошу! Резус у мужчини?
Мушу знати, що й до чого. В чім ото причина?
Взяла та себе у руки: - Що ж стидатись ниньки?
Резус має муж не дуже. Кволий та дрібненький…
