Знову снігом хурделить зима,
Замальовує вікна вночі,
А тебе все нема і нема,
В серце вп’ялися скіп тисячі.
Дрова мирно в каміні сичать,
Рожевіє від полум’я тьма,
Скачуть тіні і мовчки кричать:
«Не твоя, не твоя, не твоя!»
Хвіртка хряпнула. Двері навстіж,
Посивілий від снігу біжу…
Мов дарунок, я сторожко ніс,
Пригортаючи, долю свою.
