Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46329
Рецензій: 90466

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Ми - українці

© Григорій Король, 15-01-2015
Холодний вітер,  дощ  і сніг,
І  темна  лісосмуга.
Тут загубив свій оберіг,
А  з  ним  утратив друга.
Навпроти  -  ворога  пости,
За  спиною  -  розруха,
Щось причаїлись «козачки»,
І  не  стріляє  «Муха».
Цинізмом вразила війна,
Як  та  лиха  повія.
Незрозуміло  –  хто  вона
У  цій  війні,  Росія, –
Для  Заходу  і  для  людей,
Що сам на сам з бідою,
Де плачуть тисячі смертей,
Де  ллється  кров  рікою.
То – ворог!  Так і говоріть,
Панове  президенте,
Росія – ярмарок   страхіть,
І  всі  тут  сентименти.  
Не  будемо  ніколи  ми,  
Як  то  раніш,  братами.
Ми  -  українці,  не  раби.
Що  ж  спільного  між  нами?







Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 17-01-2015

Читати всім!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Андрій Вовна, 15-01-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.37210392951965 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …