Гуляли поруч Дурість і Безкарність,
Криваві руки терли рушником,
Замилювали очі людям. Радість
Давали тим, що на святий закон,
На Божу заповідь, на праведне сумління
Плювали із дзвіниць великої пихи.
А п’яні іроди чекали поклоніння,
І їм вклонялися земні царі й боги.
Й було таке, що гідність і свободу
Міняли на господарську любов,
І лізли смертники поперед батька в воду,
Конаючи від сотень зрад і змов.
Казилися від люті миротворці,
Вищали від ненависті брати,
Поклони в церкві били богоборці…
А ми ж у рідну землю, як кроти,
Уперто й відчайдушно заривались
Тілами й мріями, і йшли за неї в бій
Туди, де градами чужинці озивались,
Де полум’ям вітав нас буревій.
Іди тепер, брехливий і кульгавий,
Рогатий, миршавий, біжи, розповідай,
Як ми, заживши собі смерті й слави,
Під корінь знищили твій клятий руський рай…
