Настала ніч, мороз лютує,
На шибках фантазує щось:
Для когось квіти намалює,
Для когось – пам’яті хаос.
Мені ж – троянди білі, білі,
Та смутку на півшибки тінь.
Холодні пальці задубіли,
Торкаючись його творінь.
Горить камін, стрибають тіні,
Троянди плачуть від тепла.
Мороз від злості сатаніє,
Рипить-скрипить його хода.
Непримиримий , що з зорею
Прийде тепло нового дня,
Що недалече борозною
Спішить краплинами весна.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design