Коли ніч
стріляє у вікна
раптовою темінню
і зі заходу тягнуть хмари
сірим натовпом,
і немов
кулеметними чергами
сіють дощі -
тоді я
відкриваю старі конверти,
роздивляюсь листівки
й мандрую
кудись
у позасвіти...
.........................
Від Праги до Львова -
шлях з-пів Європи,
шлях довжиною
у цілу імперію,
у цілу вічність,
мабуть...
Галичина починається,
щойно минувши Сілезію...
Галичина - як відлуння,
як віденьський вальс
у виконанні
духового оркестру на стаціях
і портрети в оселях
з зображенням Франца Йосипа*.
І лиш символи-символи - давні сліди
колись одногO континенту:
це львівські Eльжбєтинські вежі -
на почесть Сіссі** -
це вертикаль, ніби стріли,
що пронизують
черева хмарищ наскрізь.
Галичина - це фантом
підземелля, підґрунтя
з гарячим пульсуючим
серцем Європи,
з вузлами сполучень....
і гордіїв вузол...
Й тільки y згадках старі
зіржавілі, покривлені колії
й паротяги незримі - то потяги,
котрі все щe ревуть,
i все кудись мчать,
і безупинно в колесах:
тук-тук...тук-тук...
тук-тук...тук-тук..
тук... тук...
серце раптово затерпне:
шпали смолою
(сосновою чи то справді пекельною)
й війною-вогнем віддають...
Залоскоче в легенях
нестерпно -
Звідки? Куди? Чи здавен?
І як відповідь
в тих часових коридорax -
у зворотньому напрямку
шквалами протяги
з майже нечутним
дзенькотом келихiв,
з патефонною піснею
й потойбічним:
"За віру, надію, любов!"
........................
Від Праги до Львова
(все ж таки лIчу і міряю) -
шлях в тисячI одиниць,
шлях в безмір кроків,
шлях з траєкторно-кривою
в позаобрійну вись...
І дорога додому
по гладкій автостраді...
чи у снах по-старому,
помалу на фірі
супроти віків...
а повз мене -
на Захід-на Захід
(до Відня чи Праги) -
лиш тіні:
то прадіди із торбами,
жиди з дітлaхами
і на скрипучих підводах цигани,
що потім край лісу розкинуть свій табір,
вдарять щосили у струни гітарні,
викладуть карти
й запалять нічні
ритуальні вогні...
.............................
Мандрую щоночі
думками додому,
на не зовсім дальній,
проте таки Схід -
від Праги до Львова -
цІла Європа,
весь мій андерграунд,
коріння душі...
Від Праги до Львова -
битий, битий шлях мрій...
-------------------------------------
(4.9.2008)
-----------------
*Франц Йосип І - австроугорський імператор.
** Сіссі - улюблена свoіми підданими імператриця Альжбєта (Єлизавета) - його дружина, трагічно загинула від ножа анархіста y 1898 p.; У Львові у 1913 році. на її почесть на вулиці Привокзальна звели катедру св. Єлизавети/Ельжбєти у новоготичному стилі.
