Занадто багато Бандери.
І де тут герої, де жертви?
Занадто багато слави,
І нації, і держави.
Занадто багато підлості
У цій революції гідності.
Занадто багато гніву
Занадто несправедливо.
Занадто багато крові
Й цинізму в кожному слові
Занадто гучних істерик,
Занадто таємних паперів.
Занадто багато обману
В коханні, у залицяннях,
В угодах і обіцянках,
На брифінгах і на п’янках.
Занадто багато терору.
Занадто багато покори.
Занадто багато страху.
Багато жертв у боях.
Занадто багато молитов:
«Дай, Боже, когось завалити!..»
Занадто однакові люди,
Усі марширують в нікуди.
Тебе серед них зустрічаю,
Занадто багато питаю:
Як став ти, борець за свободу,
Посмертним тираном народу?
Де ж сенс, питаю я чемно,
У війнах твоїх нескінченних?
Ти визнай, хоча це нелегко:
Твій рай завойований – пекло!
Ти думав, ми житимем вільно
В казармах, у дисципліні?
Ти думав, всі будуть однакові,
Всі будуть, як ти, вояками?
Де люди? Навколо химери
З обличчям Степана Бандери!
Машиною школи штамповані,
У церкві запрограмовані
Солдатики іграшкові.
Занадто багато героїв.
Занадто великі жертви.
Занадто багато Бандери.
