Хочу побачити Бога в п'яниці,
Щирого Бога, що скніє в полоні.
Там, де чорніє в підземках столиця,
Там, де під снігом надія холоне
Бачити Бога, веселого й злого,
П'яного, жадібного до емоцій
Там, де почнеться велике з малого,
Там, де невпевненість в кожному кроці.
В сніжних заметах трамвайних зупинок,
В бійках кривавих, у хащах підвальних,
В туберкульозному цвіті хустинок,
В ласих до пестощів дівах вокзальних.
В сварках бомжів, у буденності світу,
В рештках сніданку на скатертині,
В небі, якому несила синіти,
В церквах, де люди плюндрують святині.
Там, де ніхто не посмів сподіватись
Бачити Бога, Його я зустріну:
"Господи, - крикну, - вже досить ховатись".
Крикну й в обійми, щаслива, полину...
