Вірш подаю з поясненнями, бо вже сил не вистачає – не розуміють люди.
Пояснення до віршу для людей, що не бачать глибин почуттів за простотою рим:
Самотньо...вечір...тиша...(щось сталося вдень, коли вона була з кимсь, бо зараз – сама)
Мовчання у повітря...(їй більше немає до кого говорити, адже навпроти нікого нема)
Кав’ярня вже порожня...(вона сидить там досить довго і вже дуже пізно)
Та ти до цього звикла...(вона так робить досить часто)
За столиком в куточку(вона ховає свої почуття від інших)
Сидиш напівзмарніла(почуття – неприємні, вони її виснажують)
І свічка на столі(у маленьких кав’ярнях на столиках стоять свічки, як правило для романтики закоханих)
Вже майже догоріла...(але романтика в її спогадах майже зникла)
Малюнки на вікні...(закохані часто малюють сердечка на вікнах один для одного)
Напівхолодна кава...(від того, що давно її замовила, але не має бажання пити, а замовила лише щоб згадати)
Ти дмухаєш на руки(бо нікому їх зігріти у своїх теплих долонях)
Задумано-цікава(вона ще не розібралася в собі і не знає якою бути і що робити – жити в реальному світі чи у світі спогадів)
Ти дивишся на пальці(одружені жінки часто дивляться на обручку – символ любові і вірності)
Ось він – слід від обручки(обручки нема, оте любов і вірність – зраджені)
(Давно її зняла ти
Залишилася звичка)(якщо хочеться дивитись на речі, що приносять біль, то кохання було сильне).
Ти згадуєш вже вкотре
Так, наче це сьогодні(до сих пір вона пам’ятає всі подробиці)
Відповіла на зраду
„Жити без тебе згодна”.(під час одруження зміст інший – жити з тобою згодна, але вони розлучились)
А потім біля вікон, (неначе вона маленька краплина того всесвіту, що за вікном)
За столиком в куточку, (вона хотіла сховати свій вчинок)
В напівхолодну каву(вона все довго обдумувала)
Ти кинула обручку...(але все ж не змогла пробачити...)
