1.
Сьогодні уві сні я знайшла на мапі річку:
її джерельце било десь трохи північніше
одного древнього міста
і в неї було якесь таке прадавнє ім´я..
Бо інколи так буває, що імена з´являються,
але дуже-дуже рідко -
лише в найчутливіших передсвітанкових снах,
десь під самим порогом свідомості
вимальовується яскравим написoм символ
і всі таємниці світy
стають вмить прозорими...
Ріка велично пливла через місто:
її світлі води напували на своїх берегах сади і млини,
мочарі і тендітне латаття,
гойдали замріяні рибацькi барки;
мереживні арки мостів
з´єднували квартали і життя людей з обидвох берегів.
Потім ріка втислася під землю -
стала невидимою,
ховалася в тунелі, чи втікала під скелю,
чи просто була ув´язнена в каналі -
не пам´ятаю...
I довго-довго там була.
Але згодом вона виринала з-під мегаполісу
десь у лісовій гущавині на другій стороні пагорбів:
дзюркіт струмочків спершу несміливо намацував
кам´янисті стежки та шовковисті трави лугiв,
пізніше струмки знову зливалися -
і ріка, вся очищена та іскриста,
з прозорими водами, які щоразу виступали з берегів,
змінюючи напрям піщаного русла,
повільно торyвала свій шлях.
Ріка залишала за собою блакитно-дзеркальну стрічку,
меандри якої нагадували слід змії...
Ріка знала свою дорогу
і велично пливла в океан...
2.
Інколи так буває, коли серед сну чи дрімання,
причується давній-прадавній голос:
він зависне в повітрі,
чи у щілині вакууму міжсвідомості,
розриваючи на клапті залишки дрімоти.
І ніяк не можеш збагнути: чий це був голос? -
Голос, до болю знайомий,
такий рідний, пронизливий, тривожний -
це був голос мами? Kохання? Янгола? Душі?
3.
А ще буває,
коли в тенетах сну почуєш мелодію -
вона скрапує наче поодинокі дзвінкі краплі після дощу,
що зриваються з листочків дерев
у лісовій тиші ...
Ця музика розтривожить,
збентежить всю твою кров,
вдарить у скроні,
і ще довго-довго бринить...
Луна і ти -
ви разом здіймаєтеся по спіралі в нічне небо:
під зорі, які вже ніколи, мабуть, не побачиш -
зеленувате, фосфоричне сяйво Південного Хреста,
немов космічна фата-морґана,
мерехтить крізь серпанок пітьми,
прислухаєшся до шуму океанських хвиль -
так Південний Пацифік
розбивається об австралійські скелі...
Злітаєш знову на берег -
вслухаєшся у вітер
і в далекі переливи арфи...
