Цікаво, чого нам сьогодні не вистачає?
Здається, кожен усе при собі має.
Та постійно я чую: «Чогось неспокійно мені.»
А, може, це тому, що навкруги багато брехні?
Цікаво, чому не вміємо ми любити?
Не можемо прожити і день, щоб когось не гнобити.
«Сам за себе» - так більшість живе
І немов та тростина, що одиноко по річці пливе.
Цікаво, чому рідних ми ображаємо,
Себе за всіх кращими вважаємо?
Замість того, щоб сказати: «Пробач, я завинив»,
Навпаки ще більше жахливих слів проронив.
Цікаво, чому для бідних грошей ми жаліємо?
А про яхти та багатства мріяти – так, це ми вміємо!
Коли зустрічаємо щиру та справжню людину,
То намагаємось скривдити та забути, щоб і не було спомину.
Цікаво, чому навкруги ми чуємо лише образи?
А, може, тому, що й самі кидаємо лукаві фрази?
І тому вони до нас бумерангом повертаються,
Та у нашу душу гострими пазурами вдираються.
Цікаво, чому повні животи собі харчами набиваємо?
А потім від важкості в шлунку довго страждаємо.
Так для підтримки життя нам не треба багато!
Та куди ж! Нехай кожного дня на столі буде свято.
Можливо, варто вже схаменутись?
Інакше можна в своїй ненависті так захлинутись,
Що ніхто не врятує, ніхто не поможе,
Бо раніше і ти до всіх відносився негоже!
