Воскресло навкруг довгожданне тепло.
Блакитні жили враз загомоніли.
Щось по-дівочому прошепотіли.
І промені - малеча скрізь протупотіли
Не по-дитячому.Збудили все село.
Весною заповнений келих сповна.
Не вип"єш - по по вусах по шиї стікає
Все ллє, все плюскоче, луги оживляє.
Квітки різноокі цілують, моргають
Закохані, щирі, бо всюди весна.
Он сонця вже менше - зухвала весна
Шматки відриває від сонця, жадніє.
А он щось котиться між травами, яріє
І знов і знов шматок, жаром сіє.
Та сонце простить, бо усюди весна
