***
Що ця осінь забула у мене у хаті?
Я боржник її, певно, за світлу печаль;
за оці хризантеми біляво-лупаті, -
противага до кольору пристрасних мальв;
за подовжені ночі, а значить, це термін,
що відводить природа для стану душі,
коли є післясмак недоспілого терну,
та немає жаги, наче вже збайдужів;
і за цей супокій в рівновазі квартири;
і за те, що голубка учора вночі
на моїм підвіконні, немов на картині,
намагалась від щастя віддати ключі.
Вона стукала дзьобом знадвору до кухні,
задивлялась на мене, - в душі глибину,
мов чекала, що пурхнуть мелодії лютні,
бо луна ще стояла й ловила весну.
