Серце так пече
Вискочити хоче
Знаю, не втече
Та втекло б охоче
У манливий світ
Мрії та казок
Там любові цвіт
Запашний ковток
Підіймає вмить
До самих зірок.
Тихо, кажу – цить
Вип’ю цей ковток...
****
Прислухайся, що чуєш ти?
Що на душі у тебе?
Куди бажаєш йти?
Ти запитай у себе
Почуй той тихий голос
Що обмануть не можна
І підійми той колос
У нім зернина кожна
Таїть всю силу світу
Пильнуй, щоб не пустить по вітру!
****
Невже все пройшло,
Відшуміло, відгуло
І ти мені не рідна?
Жінки
Жінки, вони на муку нам дани,
Ми в рабство їм віддани!
Ми ходим за ними на повідку
І п’єм від того ми гірку!
А пощастить радієм щиро,
Сталось в житті диво
І серце випригнуть бажає,
Бо у взаємності кохає!
