Очікування грози
серед спекотного літа
гнітить...
Пекучий пісок просочується
крізь віконні шпарини,
що втупили
свій погляд на північ.
Ніч...
Мозок
вимикає
гарячу активність
пульсу.
Артерії у конвульсіях.
Кров
сповільнює
по своїх блакитних коліях
циркуляційний експрес.
В миттєвостях
чи у вічності
здіймається
бездумковий вакуум...
Гроза надійде.
Лише не тепер.
І не сьогодні.
Нею вже, мабуть,
відгриміло вчора.
Ніч.
Нірвана...
Ядро вічності
згорнулося коконом -
зацепеніло гойдається
у пустці самотності...
Піщинки шкребуть
у проміжках
між комою
та живою ще
підсвідомістю...
Колискова.
Ледь чутний спів -
вітер стовпом -
вихор, торнадо, тунель?
Чорний зефір над асфальтом
трансформується
в гарячу безмежну душноту,
яка ще зовсім недавно
була свіжим повітрям.
Повітря. Fresh Air (Menthol?). Ефір. Дух -
він настільки потрібний душі..
Душно. Торнадо. Тунель -
подих, як zeppelin
з голосами безпомочі,
поволі звивається ввись...
