" Жди меня, и я вернусь.
Только ОЧЕНЬ жди..."
(Константин Симонов )
Ти чекай мене, чекай…
І повернусь я.
Ти чекай мене, коли
На душі зима,
Пада білий смуток-сніг,
Стогне заметіль…
Ти чекай мене, коли
Не проходить біль.
Ти чекай, коли гірка
Забринить сльоза.
І не вір нікому Ти,
Що забуду я
Твої очі – два вогні,
Сонця жар – уста…
Ти чекай, бо в чужині
Серце їсть тугА.
Ти чекай мене, коли
Прийде танцю час.
Рине музика дзвінка
Не діждавшись НАС.
Хоч у Тебе на плечі
Не моя рука.
Ти чекай, бо самота
І гірка, й важка…
Ти чекай мене, чекай
І не забувай
Ті стежки, що ми пройшли,
Наш зелений рай.
Древній Львів, “німий” поет
Дивляться нам вслід:
- Свою землю і любов
Збережіть від бід.
Ти чекай мене, чекай...
Не бажай добра
Яничарам і катам,
Всім, хто хоче зла.
Тим, хто п'є гарячу кров
Бреше, аж смердить.
В кого серце - ковбаса,
Хто продати - вмить.
Ти чекай мене, чекай.
Бо біда не спить.
Чорна птаха б’є крилом,
Хоче розлучить.
Наклика новий ГУЛУГ.
Все життя на злам…
Тихо входить злодій-страх…
Що з Тобою там?
Ти чекай мене, чекай...
Серцю мому вір.
Моя любко чарівна
Із високих гір.
Моє сонце золоте,
Тихий спів струмка.
Моє щастя чарівне,
Музико п'янка...
(5-8 березня. 1991р., м. Ульяновськ)
Ти чекай мене, чекай...
Бо прийде весна.
І, нарешті, будем МИ -
разом, Ти і я.
Переможе все любов,
Сонце стопить сніг...
Повертаються до тих,
Хто чекати міг.
