|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51624
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 39730, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.141.27.70') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 12-11-2014
|
Знаю, в тебе сім’я, дитина,
Не потрібен тобі коханець.
Та хіба то моя провина,
Що довіку я твій є бранець?
Знаю, в тебе свої дороги,
Власні мрії, свої надії.
Чом же лину я до знемоги
Під твої неповторні вії?
Знаю, в тебе своя планета,
Власні зорі і власне небо.
Чом же серця мого ракета,
Поміж зір всіх летить до тебе?
Знаю, в тебе свої проблеми,
Власні плани і власне кредо,
Та без тебе життя всі схеми
Зайві, ніби стільник без меду.
Знаю, в тебе свої порядки,
Власні правила і закони.
Чом же прагну твоєї грядки,
Не зважаю на заборони?
Знаю, в тебе свої прокляття,
Власні болі на плесі горя,
Я ж палити почав багаття
У воді прямо серед моря.
Знаю, в тебе свої прохання,
Шепіт свій і свої молитви,
Я ж бо прагну твого кохання,
Йдучи навіть по лезу бритви.
Я ж бо прагну твого кохання,
Йдучи навіть по лезу бритви,
Хай безглузде моє бажання,
Та йому я шепчу молитви.
Знаю, в тебе свої цілунки,
Не мене тобі і любити.
Ой, чаклунко моя, чаклунко,
Як без тебе мені прожити?
Йду, як в полум’я, в дивні чари,
Як вино, п’ю твою я вроду,
І кохання жену отари
У пустелю шукати воду.
Там сновидою вік блукаю,
Знемагаю щодня від спеки,
Все джерельце одне шукаю,
Хоч і знаю – воно далеко.
Хоч і знаю – його сховали
За високії кручі-гори,
Тільки в кожній душі палали
І палатимуть завжди зорі.
До яких не дійти нізащо
Ані в радощах, ані в горі,
Мрії зір досягти – пропащі,
Тільки сяють хай мрії-зорі.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
