Ой люблю Вкраїну я іменем народу!
Ой люблю я Україну в будь-яку погоду!
Чи це вже часи такі-от крикливі настали,
Чи це вже любов шалену нам боги послали?
Ні, це моду і любов плутати всі стали.
Бити в груди кулаком, як в порожню бочку,
Зодягнути шаровари й вишиту сорочку,
Все одно, що Дон Жуана жагуче кохання,
Якого лиш вистачає на одне бажання,
Так, буває, і любов – суціль хизування.
Тож дивлюсь я, як орел в небесах ширяє
І без галасу та криків степ свій доглядає.
Чи орлине серце здатне отой степ любити?
Мовчазний орел не стане себе в груди бити,
Заберіть же в нього степ, не зможе і жити.
