Перша осінь, як вершки на молоці.
Впало сонце на тумани. Осінь просто.
Перші ночі з заморозками та ці
Шедевральні дні, що розтяглися в просторі.
Тут, здається, час застиг, немов драглі,
Світ набув погожої святої ясності.
Комарі бринять, неначе скрипалі,
Що під стелею мордують струни ясочки-
Скрипки. Світло йде нізвідки, мов на тлі
Старосвітських та чудних картин-абстракцій.
Глючний світ, що потрива на полотні
Рівно стільки, як зазначено в контракті.
Дев’яносто днів повітря. Розкіш. Блаж.
Боже мій, яке ж бо щастя жити й дихати,
Убирати в себе звучний цей пейзаж,
Світлу осінь убирати всю до крихти.
