Життя у гру із ним зіграло:
Усе, що було все забрало.
Лишило вбогу лиш хатину
Та пару вишень коло тину.
Він змалку до роботи вчився.
Йдучи до сну, усе молився:
«О Батьку наш, Всесильний Боже,
Прости, як я зробив негоже.
Дай сили словом Твоїм жити,
Тобі на славу лиш творити.
Благаю, навіть на хвилину
Не забувай про Україну.
Дай сили нам з колін піднятись
І в ріднім краї не боятись.
Розкрити врешті волі крила,
Щоб Ненька більше не тужила.
Дай сил кайдани розірвати,
Знести навік залізні грати.
Скріпи наш дух Отця рукою,
Щоб страх не взяв на полі бою.
Свій край підняти дай нам сили,
Щоб діти вільно тут ходили,
Щоб внуки наші не страждали,
І трави радісно буяли.
Нехай блаженний край цей буде,
Про віру-правду не забуде.
Тобі я вдячний за Вкраїну,
За сонце, вітер і калину.
За дух козацький, вірне серце,
За шепіт літнього озерця.
Молюсь Тобі, Всесильний Боже,
Бо знаю: віра допоможе.
Твоя хай всюди буде воля
І хай вершиться світу доля».
Палка молитва з вуст злітала,
Надію серцю дарувала.
