***
Прикладай лінійку до земної кулі.
Так, чи довго, — сам до себе прийдеш.
Смішно — бо неправда.
Гірко — бо життя.
Кілометри, змотані в клубок,
Колобком одурять —
І сидиш, мов нікуди не тікав:
На канапі, ноги підібгавши,
П'єш із чашки, з мисочки їси.
І ніяких днів навиворіт,
Людей із серцями замість ягід у руках.
А всередині тебе тим часом росте гора,
Чим старший — тим важче йти,
Проте видно далі.
