Ця ніч була важка, як мокра мішковина.
В цю ніч для багатьох закінчилась війна.
І хтозна, скільки з них було напівневинних…
І хтозна, де чиї тіла та імена…
В цю ніч зійшов туман і бруд з обличчя витер
Солдату, що стояв на чатах у ярку.
А суголосся снів розносив східний вітер
І слухала земля ту музику гірку.
Голодний добрий бог, схилившись за поручні
Протертої до дір драбини в небеса,
шукав у тій імлі дітей своїх та учнів
до ранку, а відтак вертав додому сам.
І згадував когось, ридаючи в подушку…
а син його внизу, стиснувши автомат,
дрімав у бліндажі, і зорі з себе струшував,
що падали всю ніч – завбільшки, наче град.
