Давай заб'єм на все, підем гуляти містом
до тих до самих пір, аж поки рак не свисне
на тій самій горі, що ймення має Лиса.
Це місто - не капкан, це - витримки колиска.
Гуляти нам удвох, аж поки Всесвіт стогне,
волочить по світах важезні сакви-торби
культурного сміття чи, може, подарунків,
однакових смаків, однакових ґатунків.
А місто є відважне, а місто є прекрасне!
Говорить бідам в очі "не діждете!" і "трясця!".
Ми в ньому не одні, кого забрали чари:
назустріч нам ідуть до нас подібні пари.
