… Я прошу – Ти даєш. Але що? Не збагну я.
Знаю тільки, що все йде за планом предвічним.
Тож, можливо, прохання промовлені всує?
На шматки роздирають мене протиріччя.
Здобуваючи силу, не знаю, для чого?
Я не чую Тебе, хоч твій голос не тихий.
Вже коліна болять, відвалилися роги,
І у серці шкребеться розбуджене лихо.
Це лукавий нашіптує дивні пророцтва?
Чи то справді вже ангели труби лаштують?
На події з небес не прислали свідоцтва –
Я свої передбачення не дешифрую!
Чим це діло скінчиться, я й гадки не маю.
Ні, брешу… Просто хочу, щоб я помилявся.
Але людство себе дуже зле почуває,
Хтось трусити, мов грушу, нас добре узявся…
