день за днем падає сніг
в моєму домі з моєї стелі
я все не можу це зрозуміти
звідки прийшов і куди себе діти
ти розумієш і крихко чекаєш
ходиш читаєш дрімаєш літаєш
ти усміхнулась
твої і мої
зустрілись відкриті
десь безкорисливо очі
в грудях чую калатає дико
твоє і моє ... тихо все тихо
думка за думкою ... їх так багато
хочу я всіх їх тобі розказати
їх я читаю потім йду спати
твоє і моє ... першу не взмозі
я намалювати
море до моря краплю до краплі
більше за все люблю я файні
їхні негарні їхні погані
твоє і моє ... знову так швидко
серце в душевну стукає шибку
наші зелені їхні червоні
всі ми є люди всі мимоволі
робимо вибір тотожний неволі
все залишаєм на верхніх полицях
таких непотрібних і неважливих
знову наше ... тихо і тихо
треба найперше піймати той вибір
добре до тла його зрозуміти
ти мій світанок спека й добраніч
долоні твої вуст ніжний дотик
занурююсь вглиб мені мало часу
твоє і моє ... знову тремтливо
думка шалено пролазить крізь шибку
я їду до неї я ше не вбитий
бути коханим справді файно
цього ніколи не буває багато
думка біжить поспішає до неї
падає встає стукає у двері
твоє і моє ... я чекаю
пише в неї на папері
