Не мати би вибору або тебе не мати.
Обіймів не мати, так схожих на каземати.
І голосу того, що гладить твоє волосся:
"То все здалося. Це просто тобі здалося."
А втім, він між ребрами дихає і шепоче.
Думки катуляє в жменю або в клубочок.
І втому твою складає в свою кишеню.
Ну хто, окрім нього, полюбить таку навіжену.
