***
Звикай, душа, до форм архітектури
в своєму місті - це тобі не Львів.
Від готики відвикнеш, від шпилів,
навпомацки давитимеш на мури
ментальності одвічної в імлі.
Звикай, душа. Надовго упокорюй
той супокій, в якому грілась ти.
Шукай стежки, придумуй для мети.
Перехопивши подих, руш так скоро,
немов на гору Замкову злети.
Звикай, душа, до покручів у мові,
від українських відвикай пісень.
Коли у Львові догорає день,
тут звечоріло - вірші занотовуй!
Але - не дозволяй собі шагрень!
Звикай, душа, відтворюй цю безликість,
шукай естетику в убогості хмільній.
Шукай слова! Якщо немає слів,
в собі вигадуй тиху базиліку
і згадуй Львів, душа, і згадуй Львів.
