Королева серця, королева серця,
Приголуб зі мною мрій моїх коня,
Він мені без тебе у шаленім герці
Витолочив душу, топчучись щодня.
У мрійливих травах накосив я сіна,
Мав його я скласти в нашім курені,
Тільки самотина, як сльота осіння,
Погноїла сіно, знищила на пні.
Королева серця, королева серця,
У душі для тебе збудував я храм
І поставив свічку із гіркого перцю,
Бо душа пекуча, як у ній я сам.
А душа пекуча, що із неї взяти,
Кожен погидує, жоден не прийме,
Ні на стіл покласти, ні прогнати з хати,
Бо й останній старець морду відверне.
Королева серця, королева серця,
Ти знайдись у світі, відшукай мене,
Мрій моїх коневі не дозволь померти,
Бо самотність сіно в нього відбере.
Не дозволь, прошу я, не дозволь, благаю,
Все віддам до крихти, до гроша віддам,
Тільки от шукати де тебе - не знаю,
І чи є ти в світі, чи я в нім не сам.
