Зізннання... Просто краплі слів
Які стікають по зернині
На суміші завмерлих тіл.
Стосунків. Що були невинні
Були непевні та стрункі
Були незгодні і щасливі
Я їх залишив. У багні
Де вони помирають й нині..
Я зізнаюся. Я не взяв
З собою їх. Залишив. Кинув...
Чому в той час я не страждав?
Невже я вірив? Невже линув
До того, що мені даєш
Сьогодні. За мої провини
Ти в мені. Поруч. Ти живеш
І житимеш. Життя пролине
А ти мені все не даси
Померти. За мої бажання
Проси мене. Про все проси...
МІй кате. Ти моє кохання...
