Тебе кохаю, тебе кохаю, і все ж не знаю,
Чи мовить зможу, чи повідомлю, що я кохаю,
Твої долоні - мені тюльпани; нарциси - очі;
І в тих букетах гублю я спокій, гублю я ночі.
А слово єдине, одне лиш єдине промовити треба,
Простісіньке слово - кохаю, кохаю, кохаю,
Скажу - і злечу аж до самого синього неба,
Верни ж мені мову, о, Боже, тебе я благаю.
Тебе кохаю, тебе кохаю, осіння квітко,
Що не зважаєш на злі морози, цвітеш, як влітку,
Ну як мені в тій землі примерзлій зійти травою,
Торкнутись ніжно долонь-тюльпанів твоїх щокою.
А слово єдине, одне лиш єдине промовити треба,
Простісіньке слово - кохаю, кохаю, кохаю.
Скажу - і злечу аж до самого синього неба,
Верни ж мені мову, о, Боже, тебе я благаю.
Тебе кохаю і в снах щоночі тебе цілую,
В горнилі серця єдине слово тобі гартую,
Але минають безплідно роки і трухне слово,
Комусь нарциси, комусь тюльпани, мені ж полова.
А слово єдине, одне лиш єдине промовити треба,
Простісіньке слово - кохаю, кохаю, кохаю,
Скажу - і злечу аж до самого синього неба,
Верни ж мені мову, о, Боже, тебе я благаю.
