© Анна, 04-08-2014
|
Межигір’я класу сім зірок,
Хрещатик вбирається в чорний вінок,
З суворими чорними стрічками,
Зі спаленими краями.
Розкіш межигір’я, його шик,
Зваблює всіх вмить.
Яка ж тобі ціна?
Війна? А може, цинкова труна?
Не треба , не говори,
Та лиш благаю я, лиха не твори.
Пізно вже благати,
Ворон чорний та крилатий,
Не спиняється кружляти,
Рахувати всіх жертв, втрати.
Замість Хрещатика – чорна хмара,
За що така небесна кара?
У чому винна сотня славнозвісна?
Серед каштанів лунає тривожна душі пісня.
Хрещатик ранений, немов людина,
Триває й досі смертна днина,
Бо ж все квітами застелено тут,
Омитий кров’ю ворожий бруд.
Як жаль, що вже нічого не змінити,
І ми продовжуючи жити,
Не зупиняємось її любити,
Країну, неньку боронити.
Слава Україні! Героям слава!
Я люблю тебе, моя держава.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|