| © Виннічук Владислав, 02-08-2014
|
Як тільки вечір день поборе,
І місяць вигляне зза хмар
В моїй уяві оживає
Червнева ніч,червневий жар
Вогонь горить пянкий.Близ лісу,
Трава притихлий дуб стоїть
Співає птах нічний між листям,
Мелодія журбу таїть...
Зоря,що вдень свій лик ховала,
Тепер чарує кругозір,
Оркестр небесний відкриває
Далекий,легкий поклик гір
У полі тихо, тільки вітер
Розправив крила ,часу жде.
І він спокійний,наче ангел,
Він знає,час його прийде
Тоді розправить чоне піря,
Покриє величчю весь світ
В польоті бриючім,мов сокіл,
У небесах,між верховіть,
Між синіх хмар,між бурних вихрів
Полине синьо-чорний птах
Між блискавиць,між громів диких,
Він прокладе для себе шлях
Та зараз грається листочком
Одної з молодих беріз,
Нема внього жалю,утоми,
Немає нахилів і сліз !
Туман крадеться тихо й плавно,
Він вийшов з теплої землі
Несе неспокій,холоднечу,
Втопити хоче в сірій млі
Неначе дивиться на тебе
Із-під густих,кошлатих брів
Похмурим поглядом прадавніх,
уже забутих королів
І погляд той холодить серце,
пускає в розум каламуть,
В заціпеніння душу вводить,
Усе,усе,забуть,забуть...
Та сон в цю ніч далеко ходить,
Він частий,та не вірний гість,
Якщо захоче-враз прибуде,
Дістати тебе може скрізь
Та ніч втече,і сон зрадливий
Із нею разом піде в світ
І сновидіння розпадеться,
як дим,між дуба верховіть
Тож сну нема,і день далеко,
Є ліс,вогонь,а з ними й я,
Гармонія царить у світі,
Єднає соло солов'я
Думки стрілою линуть в небо,
Літають з вітром поміж хмар,
Мене покинувши,шукають
Того,хто дум усіх Владар
Вернуться,вдосталь поблукавши,
Та не знайшовши нову суть
Мене з собою в вихрі бистрім
На край свідомого несуть...
Щербатий диск пливе по небу,
Туман в полон бере мене,
Але думки й душа далеко,
Там,де є щастя неземне
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
