Гаряче повітря дитинства
Розрізав мій прудкий ровер,
Ніколи не знаючи втоми
І забігши на хвильку до хати,
Ухопити свій кусень хліба
Я тікав до безкрайнього світу,
Що, нарешті, спіймав і мене,
Та набридає колись безглуздя
І все минуле тоді, ніби острів,
На який мені не вернутись
І чим далі, тим більше сумнів,
Що всі мої спогади справжні.
