Певно лишень вітер нині
На лемківській полонині.
Діти знов вернулись в свою чужину...
Там читають пісні рідні
Про історію свою, й гідність...
На світлинах вони бачать істину.
Бачать друзів і сусідів
В світлі рідних краєвидів.
Зі знімок читають батьківські слова.
Знов пробують в рідній мові
Нести пісні колискові
Своїм внукам, яким мова ця чужа.
Поораним лицем нині
Сльоза, мов ця річка в Ждині
Плине скоро, непомітна у дітей.
Їм байдужа сльоза діда,
Який думками в Бескидах.
Він готовий їх вести там, як Мойсей...
Чужина дітей з’їдає.
Не тужать за рідним краєм.
Нині тільки одиниці їдуть там,
Де мовчать церковні дзвони,
Не чіткі святі ікони,
Де стоїть ще на пагорбі старий храм...
Більшість асимілювалась
І серед чужих пропала.
Це є акції «Вісла» плоди. Знаймо це.
Нам про це співати нині
Кожній, ще нашій дитині!
Якщо ні, то усе НАШЕ пропаде.
26.07.2014р.
Ждиня – лемківське село в НАШИХ Карпатах,
де щорічно грає «Лемківська Ватра»
