Стоять, напоготові лити кров.
Цинічний усміх, ні секунди на вагання.
Ти тут давно, чи просто поряд йшов,
байдуже їм на твої сльози чи благання.
Спитай у них: «За що? Куди?Чому?»
Дивися в очі,бійся і метай прокляття.
Нервові рухи, все подібне сну.
Вмирати - це не найприємніше заняття.
Чекай на зміни не раніш, як сніг поглинуть грози.
Шукай надію десь у кутиках очей,
Якраз у тому місці, звідки будуть бігти сльози
За кожним з тих ,від кого не отримаєм вістей.
Так жаль…могли б жалітись на морози,
Чекати теплих днів,тонути в мареві ідей,
Дивитись нові кінофільми і читати прозу,
Ростити найсвідоміших дітей.
