На Україну зуби не скаль!
Під небом здивованим знову,
Між нами нові кордони.
На цей раз із кримських скель.
Нас обманув зір,
Під личиною брата ховався
Імперіалістичний звір.
Ну як там?
На нас любо дивитися
Через оптичний приціл?
Із легкою ноткою сарказму,
Завівши стару шарманку,
Кволий привид фашизму,
Одягаєш в квітчасту вишиванку.
Чванячись млявою міццю,
Плюєш у наші обличчя,
І виправдовуючи власну правоту,
Погрожуєш дістати з кишені
Мундиру війну.
Плекаєш імперіалістичну грижу,
Викашлюючи ненависті іржу.
Що нам ділити? Навіщо?
Твоя Русь-матушка як і
Україна – Ненька багата
На бюрократів – самоварні морди
І довгі, вогкі тюремні коридори.
