У Простінку – жовті кульбабні пелюстки.
Остання дорога і перша мета…
Уже розлетілась на друзки
Навколишня суєта.
У Проміжку Часу – зустріч із совістю
І лише для сповіді Храм.
Здається – розчинишся зразу і повністю,
Та – лоскотно босим ногам.
І через нестерпно вузеньку щілину,
І через високий Поріг
Протягнеш, як мав, свою сонячну днину
Й того, кого в серці беріг…
Весна,1998.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design