Нічого не питай мене. Я тут.
Ти знаєш все, а більшого – не вільно.
І не гадай: впаду чи не впаду,
І не вмирай, коли мовчить мобільний.
Ми всі, не озираючись назад,
На спинах день волочим камуфляжний.
Забудь про стрілянину і про «Град»,
Однаково ще хтось із нас поляже.
Мене цей день від тебе не відняв,
Шолом і броник – твій останній дотик,
І навіть це руденьке кошеня,
Яке прибилось до моєї роти.
