11 лютого 1942 року в Кривому Розі було розстріляно нацистами одного з провідників націоналістичного підпілля, редактора часопису «Дзвін», полум’яного поета-патріота Михайла Пронченка. Доля поета, якому судилося пройти крізь табори московського ГУЛАГу й бути розстріляним у нацистському Гестапо, неспростовно засвідчує, яким трагічним був шлях боротьби, обраний справжніми синами поневоленої України, розіп’ятої між нацистською та більшовицькою імперіями зла.
Як і в 30-ті – 40-ві роки минулого сторіччя визвольний дух поезій Михайла Пронченка й сьогодні кличе українців до боротьби.
***************************************************************
Сталь гартується на крові ворога ---
В бажанні, де сила народу,
Щоби захистити себе,
Щоби захистити Свободу,
Якою наповнена кров ---
І пісня,
І подих,
І мова,
Щоби не зламалася знов
Сила козацькая слова
У вольності внуків
І тим
Память не опорочила,
Якою світить живим
Наша свята історія...
---------------------------------------
2013, PARIS (M° 04)
---------------------------------------
