Зайти у дзен, як у твердиню -
Без вороття назавжди віднині.
У квітучому садку далі
Цмулити студене цинандалі,
Слухати цю тишу нізвідки
Крізь галас малих дітей сусідки.
Вкупі мовчати, разом знати:
Сьогодні той день, коли кохатись.
Вклонитися гіллю горіха,
Пірнути у сіно під стріхою,
Пір’їнами в полудня спеку
Поволі відпливати далеко -
З тобою до тебе, до тебе
Ген високо - у небо, у небо…
